Advocacy

• Пріоритети
• Закони
• Законопроекти
• Аналітика
• Архів

Щодо Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про кінематографію», (щодо державної підтримки виробництва національних фільмів) № 2595

Позиція Асоціації «Індустріальний Телевізійний Комітет», щодо Проекту Закону Про внесення змін до Закону України  «Про кінематографію», (щодо державної підтримки виробництва національних фільмів) № 2595 від 3 червня 2008 року.

Автори: н.д. Шуфрич Н.І., Корсташ Т.А.

Позитивними аспектами Проекту Закону Про внесення змін до Закону України  «Про кінематографію», (щодо державної підтримки виробництва національних фільмів) № 2595 від 3 червня 2008 року (надалі - Проект) на думку Асоціації «Індустріальний Телевізійний Комітет» (надалі – ІТК), є сам факт закріплення податкових, митних та інших пільг для суб’єктів кінематографії.

Для прикладу даним проектом суб’єкти кінематографії звільняються від сплати орендної плати на землю. Проте відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі»  «розмір, форма і  строки  внесення  орендної  плати  за  землю встановлюються  за  згодою  сторін у договорі оренди» та відповідно до статті 4 Закону України «Про плату за землю» «ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись  або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього  Закону». Тому вважаємо, що механізм звільнення суб’єктів кінематографії від сплати орендної плати повинен бути чітко прописаний у Законі України «Про кінематографію», а у чинне земельне законодавство України повинні бути внесені відповідні зміни.

Також допускаємо, що звільнення від оподаткування прибутку суб’єктів кінематографії незалежно від організаційно-правових форм власності, спрямований на виробництво фільму, тиражування фільму, прокат фільму та показ фільму є позитивною зміною. Проте слід зауважити, що податкові пільги для кінематографії не узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Зокрема,  відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» «ставки,  механізм  справляння податків і зборів (обов'язкових платежів),  за  винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової  надбавки  до  діючого  тарифу  на  електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування  не  можуть  встановлюватися  або змінюватися іншими законами  України,  крім  законів про оподаткування». Крім  того, спеціальними законами з оподаткуваннями передбачено, що порядок оподаткування тим чи іншим податком регулюється виключно цими законами. Так, згідно з  пунктом 11.4 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» «зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим  законом  з питань оподаткування цим податком», а відповідно до статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «ставки податку  на  прибуток,  пільги  щодо  податку,  об'єкт оподаткування,   порядок   обчислення  оподатковуваного  прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів  можуть встановлюватися  та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону». З огляду на зазначене зауважимо, що законодавчі пропозиції щодо податкових пільг доцільно було б внести як зміни до відповідних законів з оподаткування.

Звільнення від митних платежів та зборів, пов’язаних з імпортом та експортом вихідних матеріалів фільму, кіноматеріалів та кіноустаткування, що ввозитимуться на територію та вивозитимуться з України суб’єктами кінематографії (стаття 20-3 Проекту) ІТК вважає позитивним. Проте варто було б чітко визначити перелік митних платежів та зборів від сплати яких звільнятимуться суб’єкти кінематографії.

ІТК вважає, що дозвіл включати в собівартість кінопродукції суму витрат на страхування виробництва фільму та отримання фінансових гарантій завершення виробництва фільму в розмірі до 10 відсотків кошторисної вартості фільму передбачає надання додаткових податкових пільг з податку на прибуток підприємств, оскільки  запровадження такої пропозиції  зменшує суму прибутку, який підлягає оподаткуванню. Такі нововведення є особливо сприятливми для кінематографії.

Разом з тим хочемо наголосити на тому, що термін «національний фільм», та відповідно вимоги до національного продукту дуже високі, та абсолютно необґрунтовані. Відповідно до Проекту національним фільм вважається, у випадку якщо:

• продюсер фільму – громадянин України або юридична особа, зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку на території України;
• автори фільму – громадяни України;
• до складу знімальної групи фільму  (режисери-постановники, оператори-постановники, оператори, звукооператори, художники-постановники, художники по костюмах, монтажери, актори – виконавці головних ролей)  входить  не  більше, ніж  30 відсотків осіб,  які не є громадянами України;
• фільм має україномовну версію;
• не менше, ніж 50 відсотків загального обсягу робіт по цінах згідно кошторису по виробництву фільму, тиражуванню фільму та показу фільму здійснюється суб’єктами кінематографії, зареєстрованими у встановленому порядку на території України;
• іноземні інвестиції у виробництво фільму не становлять більше, ніж 30 відсотків кошторисної вартості фільму.

Вважаємо безпідставним зобов’язувати творців фільму обмежувати національність знімальної групи фільму, та забороняти присутність на знімальному майданчику більше ніж 30 відсотків іноземців оскільки відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від «4» лютого 1994 року №3929-ХІІ іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та  виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено  Конституцією, цим  та  іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Так статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими  правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки,  як  і  громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією,  законами  чи міжнародними договорами України.

Крім цього відповідно до Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства
дозволу на працевлаштування в Україні затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від «1» листопада 1999 року №2028 дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцю або особі без громадянства,  який має намір  займатися  в Україні  трудовою  діяльністю,  за умови,  якщо в країні (регіоні) відсутні працівники,  які спроможні виконувати цей вид роботи, або є  достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців,  якщо  інше  не  передбачене   міжнародними   договорами України

Так з метою дотримання чинного законодавства України, не порушення прав іноземців на території України, розвитку ефективного національного кіно продукту і ефективної міжнародної співпраці та у зв’язку з відсутністю, на даний момент, достатньої кількості кваліфікованих працівників на території України у сфері кінематографії вважаємо за доцільне збільшити квоту іноземців до 50 відсотків у складі знімальної групи національного фільму та допустити іноземні інвестиції у виробництво фільму до 50 відсотків кошторисної вартості фільму.

ІТК дотримується позиції, що внесені Проектом зміни дозволять національній кінематографії розвиватися на території України, проте для того щоб ці зовсім нові для нашого законодавства положення були ефективні вони повинні бути чіткіше прописані, як у самому Проекті так і у податковому, земельному та митному законодавстві України.

• друк